|
| Ip: 93.180.228.242 Тема: Сучасний стан, визначні події та постаті Радянську владу було встановлено у січні 1918 року. В 1921 році в селі був організований радгосп ім. Карла Маркса. На фронтах Великої Вітчизняної війни проти гітлерівців боролося 45 жителів села, 25 з них нагороджені орденами й медалями СРСР. Загинуло 20 чоловік. На їх честь у селі споруджено монумент Слави. В війні, в трагедії проявляється відвага з якої встає подвиг. На смерть ішли заради життя. Весь народ об’єднала одна доля . І одна мета – вистояти, перемогти. Вони всі непокірні – живі і мертві. Поколінням які не зазнали страхіть війни,- пам’ятати, не забувати, шанувати їх подвиг. Роки невмолимо віддаляють від нас минуле. Але час безпорадний перед людською пам’яттю. Одне покоління змінює інше, та в пам’яті не зникають імена і дати. Біля підніжжя пам’ятників, обелісків на могилах загиблих воїнів завжди будуть покладені живі квіти, ніколи не заростуть травою стежини, що ведуть до них. Є такий ОБЕЛІСК БОЙОВОЇ СЛАВИ і в с. Балтазарівка Чаплинського району, що на Херсонщині . Односельчани бережуть пам’ять про тих хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і щастя народу. 12 вересня 1941 року на територію Чаплинського району ступила нога фашиста. Район став ареною бойових дій. Не обминула та страшна війна села Балтазарівської сільської ради: Балтазарівку, Рачівку, Морозівку, Білоцерківку та Скадовку. На війну пішло до 100 чоловік боєздатного населення, не повернулося - 53. І за кожною цифрою, за кожним прізвищем в списках загиблих стоїть людське життя, в якому були радість і смуток , кохання і розлука, труднощі і перемога. Ці люди були різних поколінь, національностей, професій, але всіх їх об’єднувало почуття полум’яної любові до своєї рідної землі. Це почуття вело їх за собою на ратні подвиги. Це почуття вони заповідали своїм нащадкам. Імена 53 воїнів, що не повернулися зі страшного пекла Великої Вітчизняної, викарбовано золотими літерами на ОБЕЛІСКУ СЛАВИ. З перших днів бойових дій, на території Чаплинського району, тобто з вересня місяця 1941 року і по лютий 1944 року, в село Балтазарівка з усіх околиць звозилися до госпіталю поранені. Госпіталь був розташований в приміщенні маленької сільської семирічки, де була обладнана операційна, або, як називали жителі, хірургічне відділення військового госпіталю. Поранених було дуже багато. Лікарі працювали без відпочинку та сну по кілька днів. Жителі сіл, в основному жінки та діти, приносили їжу. Діти місцевої школи показували самодіяльні концерти. Стаціонар знаходився в приміщенні колишньої панської садиби поміщика Скадовського. Там лікували поранених. Тоді ніхто не думав про те, що пройдуть роки і ці воїни залишаться безіменними назавжди. Не всіх вдалося лікарям врятувати. Перед приміщенням стаціонару було вирито велику братську могилу, куди кожного ранку зносили тіла воїнів, які померли від ран вночі. Скільки їх там поховано, ніхто не знає. Ніхто не знає їхніх імен, прізвищ, дат народження, звідки вони. Вони безіменні... Після війни односельчани насипали три великі Братські могили, з високими тумбами із зіркою зверху. Поставили навколо огорожу, посадили бузок, квіти. А в 1972 році на цій великій братській могилі було встановлено ОБЕЛІСК СЛАВИ . Це тригранна десятиметрова стелла, на верхівці якої сяє ЧЕРВОНА ЗІРКА ПЕРЕМОГИ. На трьох гранях стелли барельєф . На фронтальній - жінка – мати, що тримає правицю на серці, показуючи нам біль, тугу, страждання і жаль за своїми синами, а в лівій руці у неї лаврова гілка, що символізує життя, за яке воїни полягли на фронтах страшної війни. По боках стелли барельєф воїнів-визволителів з автоматами в руках. Вони біжать в атаку, вони гонять чорну чуму з рідної землі. А жінка - мати ніби захищає їх своїми грудьми. Нижче на всіх трьох стеллах прикріплено меморіальні дошки, на яких золотом викарбовано імена тих 53 односельчан, хто не повернувся з війни. Так вирішили балтазарівці на сході громади села. Неподалік Балтазарівки досліджено курганні поховання доби бронзи та кочівників ХІ-ХІІІ ст.н.е. 3. СУЧАСНИЙ СТАН З останніх господарів Балтазарівки, Сергія Сергійовича та Софії Олександрівни Скадовських, залишився син, Борис Сергійович, який нині мешкає у Берліні. У дев'яностих роках він декілька разів відвідував Балтазарівку. Коли він приїздив сюди вперше, у селі ще зберігся будинок його батьків (приміщення колишнього будинку культури). Приблизно 10 років тому він згорів: у покинутому приміщенні діти покинули розведене багаття, стара споруда обгоріла і згодом її зрівняли з землею. Старші жителі Балтазарівки ще пам'ятають і старий поміщицький сад на місці нинішнього стадіону. Зараз від нього залишились напівздичавілі бузкові алеї. В приміщенні поштово-телеграфної контори зараз знаходиться сільська рада. Можна сказати, що це єдина будівля, яка збереглася з того часу. Маєток, часовня, кінний двір з погребами нині зруйновані. Біля пам’ятника загиблим воїнам багато квітів, зелені, пишними рядами вишикувалися стрункі срібні ялинки. Перед обеліском майданчик, обсаджений двома рядами самшиту. На майданчик сходяться люди в День та Переддень Перемоги. Молоді сім’ї після урочистої реєстрації шлюбу за традицією вшановують пам’ять ЗАГИБЛИХ ВОЇНІВ хвилиною мовчання та покладанням квітів. Приїздять сюди і люди з різних куточків рідної України. Вони свято бережуть пам’ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і щастя народу. Жителі села хотіли знати, що то був за госпіталь, хто там працював, хто лікував, хто помер від ран. Посилали листи з запитами до архівів в Херсон, в Київ, в Москву. Але відповідь була одна - такий госпіталь не зафіксований в жодному з зазначених архівів. 4. ВИЗНАЧНІ ДЛЯ СЕЛА ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ У вересні 2009 року балтазарівці святкуватимуть 170-у річницю від дня заснування села. В урочистостях присвяченій цій даті прийме участь майже все село, а це не мала цифра. За останні 6 років зареєстровано шлюбів - 45. Народилося 159 малюків, з них : 75 хлопчиків та 84 дівчинки. У 1990 році Балтазарівська сільська рада надала притулок біженцям (туркам-месхетинцям) з Узбекистану. На даний час населення яких складає близько 545 чоловік (36 % від загальної кількості). До 1995 року на території сільської ради існував радгосп ім.К.Маркса. У жовтні цього ж року радгосп був реорганізований в КСП (колективно сільськогосподарське підприємство) ім. К.Маркса, а з травня 1998 року в СТОВ (сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю). У 1995 році в Балтазарівці було відкрито церкву СВЯТОГО МИКОЛАЯ. Крім того зареєстровано релігнійні громади : - ЄВАНГЕЛІСТИ ХРИСТИЯНИ – БАПТИСТИ; - МУСУЛЬМАНИ. - осередок культурно-просвітницького центру турків-месхетинців „Ахалцихе”. На території ради створено та зареєстровано осередки партій: • Балтазарівський сільський осередок Соціал-Демократичної партії України; • Балтазарівський сільський Осередок Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина” ”БЮТ”; • Морозівський сільський Осередок Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина” ”БЮТ”; • Демократична партія України; • Комуністична партія України; • Соціалістична партія України; • Народна партія України; • Народно-демократична партія України „Партія РЕГІОНІВ”. 5. ВИДАТНІ ПОСТАТІ СЕЛА У ГАЛУЗІ: ПРІЗВИЩЕ, ІНІЦІАЛИ ПОСАДА, ПРОФЕСІЯ, ФАХ НАУКИ І ОСВІТИ Буга А.М. Вчитель хімії Половінська З.Я. Вчитель математики Породзінська В.Я. Вчитель української мови і літератури Ковшеніна В.М. Вчитель початкових класів Авдєєва Л.В. Вчитель початкових класів Слободяник Л.І. Вчитель історії ІСТОРІЇ Терлецька з.г. Вчитель початкових класів, Працівник тилу Рудюк Н.П. Учасник бойових дій Крайнюк М.І. Учасник бойових дій Байдикова А.В. Учасник бойових дій Донець А.Д. Учасник бойових дій Квакуша А.С. Учасник бойових дій Коваленко С.С. Учасник бойових дій Ковтун І.В. Учасник бойових дій Кузьменко В.П. Учасник бойових дій Савіцька Г.Ф. Учасник бойових дій Сорокер К.С. Учасник бойових дій Таратинов Ф.Я. Учасник бойових дій Храбро В.В. Учасник бойових дій Якущенко П.Х. Учасник бойових дій ЕКОНОМІКИ Піскуненко М.К. Директор радгоспу ім. Карла Маркса Рибалко М.А. Директор радгоспу ім. Карла Маркса Широкий М.І. Директор радгоспу ім. Карла Маркса |
15 марта 2009
|
| Закрыть |
